Тема:
«Національно-патріотичне виховання як
засіб формування соціальних та життєвих
компетентностей школярів»
ПІБ
вчителя:
Лавренко Світлана Вікторівна,
Посада,
категорія, звання:
вчитель математики, інформатики та
економіки, «спеціаліст вищої категорії».
Повна
назва школи:
Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ
ступенів Запорізької міської ради
Запорізької області
Директор
школи:
Зайченко Любов Миколаївна
Адреса:
69093, м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-Б;
Гарна
назва «Україна»
Сенс
значний в собі таїть.
«У»
— то урожай в країні,
«К»
— то Київ, що стоїть.
«Р»
— рівнини під степами,
«А»
— то армія міцна,
«Ї»
сховалась за лісами,
«Н»
— то ненька дорога.
«А»
— то аґрус, абрикоси,
І
акація струнка,
Що
розпустить свої коси,
Коли
прийде вже весна.
Виховання підростаючого покоління є
стратегічним завданням кожного суспільства. Зміни у суспільному, економічному
житті суспільства ведуть до суттєвих змін духовного життя, зокрема і системи
виховання. Нові гасла, ідеї та перспективи вносять корективи у сталі,
загальновживані канони поведінки, форми свідомості людей. Нерідко ці процеси
проходять болісно, із зміною ідеалів і цінностей. Прийняття нового потребує
певного часу і зусиль, спрямованих на створення нових парадигм виховання,
поєднаних новими концептуальними основами та технологіями впровадження у
реальний виховний процес сучасної школи. Ефективність цього процесу залежить
від організації виховного процесу на рівні конкретної організації. Концепцію
системного підходу до виховання А.С. Макаренко характеризує так: «Справжня суть
виховної роботи… полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не у
безпосередньому вашому впливові на дитину, а… в організації життя дитини».
Прочитавши ці слова, я усвідомила, що суть процесу виховання треба розуміти не
як випадковий набір «педагогічних дій», а як певну систему. Розмови з дитиною,
безпосередній вплив на неї, організація її життя, - це ті завдання, які повинен
виконувати класний керівник.
Стаття 17 Закону України «Про загальну
середню освіту» зазначає, що «…виховний процес у загальноосвітніх навчальних
закладах здійснюється у процесі урочної, позаурочної та позашкільної діяльності».
Тому стає очевидним, що поняття виховна система класу слід відрізняти від
звичного для нас поняття – система виховної роботи.
Головна мета кожної людини – максимально
реалізувати свої здібності і уміння, іншими словами – знайти себе та своє місце
в житті. Цій проблемі приділяли багато уваги видатні психологи та педагоги
минулого: Песталоцці, Я.А. Каменський, А. Ващенко, В. Сухомлинський, А.
Макаренко та інші.
У школі працюю з 2001 року. У своїй роботі
класного керівника керуюся такими нормативними документами: Концепцією
державної політики у галузі виховання дітей та молоді, яка передбачає створення
оптимальних умов для саморозвитку та самореалізації особистості; Концепцією
запровадження інноваційних технологій в освіті, яка регулюються основними документами: Національною доктриною розвитку
освіти України; Законами України «Про
освіту», «Про середню загальну освіту»; Загальною декларацією про права людини;
Декларацією про права дитини; Конвенцією про права дитини; Всесвітньою
декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей; Конституцією
України; Концепцією національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
Концепцією сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина»;
Положенням «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти»;
Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11 класів».
Опрацьовуючи нормативні документи, стає
зрозуміло що виховна система класу – це комплекс виховних цілей, спільність
людей, спосіб життя учнівського колективу, всі аспекти якого підлягають тій чи
іншій меті, забезпечуючи при цьому у процесі свого функціонування досягнення
заданого результату – певних меж розвитку й вихованості. І саме в такій системі
будуть важливі виховні заходи, оскільки у процесі їх підготовки формується
система відносин, виробляється соціальний досвід дітей.
Виховання дітей – непросте завдання. А в
чому складність? Ми шукаємо якісь методики, перечитуємо гору книг по вихованню
дітей, консультуємося у психологів, що не спимо ночами і все думаємо як
виховати здорову тілом і духом гармонійну особистість. Але часто не можемо
зрозуміти самого головного… Багато чого залежить від того, які у нас стосунки у
родині. Діти дивляться на світ нашими очима і копіюють нас у всьому – деякі
моменти помітні вже зараз, а щось проявиться лише через роки.
Звичайно, теорія – це одне, а практика –
зовсім інше.
Для виховання здорового патріотизму у
малюків найбільш важливою складовою є приклад дорослих. Бо якщо у родині мама
хоче переїхати закордон, тато постійно ремствує на президента, парламент або
міністрів, бабуся вихваляє іноземну освіту – дитині важко буде вирости
патріотом. Тому для малюка залишайте лише найкращу та найпозитивнішу інформацію
про країну. Тут варто зазначити, що не слід приховувати проблеми, які явно
бентежать дорослих. Цими днями багатьох батьків після перегляду новин можна
застати заплаканими, знервованими або блідими зі стиснутими кулаками. І аби
дитина, яка за своєю природою більш схильна до перебільшення та фантазування,
не сприйняла ваші емоції на свою адресу, треба ділитися із нею переживаннями.
Без страшних подробиць, можна коротко розказати, що в нашій країні йде війна, а
мужні та сильні чоловіки захищають всіх вас і ви за них непокоїтеся. Далі в
залежності від віросповідання у родині можна запропонувати дитині разом
попросити або помолитися про мир у країні та про щасливе життя усіх людей.
Для досягнення цієї мети я обрала таку
тему: «Національно-патріотичне виховання як засіб формування соціальних та
життєвих компетентностей школярів».
Метою виховання є формування в учнів
особистісних ознак громадян української держави, розвиненої духовності,
фізичної досконалості, моральності, екологічної культури. Для досягнення
означеної мети необхідно реалізувати такі завдання:
• Формування
громадянина – патріота України, підготовленого до життя з високою національною
свідосістю;
• Формування
у молодого покоління почуття вірності, турботи про блага свого народу;
• Виховання
любові до рідної землі, українського народу, шанобливе ставлення до його культури;
• Забезпечити
здобуття школярами ключових життєвих компетентностей, необхідних до
самостійного життя, виконання соціальних та професійних функцій.
Допомогти
дитині, навчити її жити в колективі повинен кожен класний керівник.
Я, як класний керівник, у своїй роботі
спираюся на наступні принципи:
• відкритість
- спільне планування (класний керівник + учні + батьки);
• діяльність
- активна участь у заходах всіх рівнів;
• свобода
участі - враховується думка учнів та батьків у виборі завдання у позакласному заході;
• зворотній
зв'язок - обговорення кожного позакласного заходу (рефлексія);
• привабливість
майбутньої справи - зацікавити учнів кінцевим результатом;
• успішність
- відзначати реальний успіх виконаної справи.
Девізом спільної з учнями роботи стали
слова:
У всіх людей одна
святиня,
Куди не глянь, де
не спитай,
Нема без кореня
рослини,
А нас, людей, без
Батьківщини
Направлення
і механізми формування патріотичних якостей учнів школи
Удосконалення нормативно-правової бази
патріотичного виховання:
-підготовка нормативно-правових актів із
питань патріотичного виховання, внесення відповідних змін в законодавство;
- визначення механізмів економічного
стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють підтримку
заходів ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій,
направлених на формування патріотичних якостей;
- розробка порядку проведення
всеукраїнських конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання.
Активізація діяльності органів державної
влади і громадських організацій в сфері формування патріотичних якостей:
- забезпечення системності патріотичного
виховання;
- об’єднання і координація зусиль
центральних і місцевих органів влади в роботі з патріотичного виховання;
- посилення патріотичної роботи,
проведення днів та місячників захисника Вітчизни, „вахт пам’яті”,
пошуково-краєзнавчої роботи, туристичних походів;
- залучення учнівської молоді до вивчення
культури, історії України, пропаганда досягнень вітчизняної культури і
мистецтва, підтримка діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами,
фольклорних колективів;
- виховання культури поведінки, поваги до
старшого покоління, правової свідомості, турботливого ставлення до природи;
- створення відповідних умов і залучення
учнівської молоді до занять фізичною культурою і спортом, направлення набутого
фізичного виховання на підготовку до праці і захисту Вітчизни;
- удосконалення системи підготовки і
перепідготовки кадрів, що займаються питання формування патріотичних якостей;
- активне залучення до формування патріотичних
якостей у учнівської молоді ветеранських громадських організацій, використання
їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження і примноження славних
бойових і трудових традицій нашого народу.
Пропоную вихову модель класу, у якій
простежується зв’язок виховання в сім’ї та школі на уроках та позакласний час.
Модель
виховної системи класу
Сімейне виховання (у широкому змісті
слова) — це одна з найбільш давніх споконвічних форм соціалізації і виховання
дітей, яка органічно об’єднує об’єктивний вплив культури, традицій, звичаїв,
поглядів народу, сімейно-побутових умов і взаємодію батьків з дітьми, у процесі
якої відбувається повноцінний розвиток і становлення їхньої особистості.
Сімейне виховання — своєрідний і
специфічний процес. Його специфіка полягає в наступних основних
характеристиках:
1) сприяння здійсненню нерозривного
зв'язку поколінь, їхнього минулого, сучасного і майбутнього, морально-духовній
єдності членів сім’ї як близьких людей і як представників суспільства;
2) здатність сімейного виховання на
відміну від суспільного непомітно (мимоволі), але дуже дієво за допомогою
унікального механізму функціонування сімейних зв'язків і інстинкту формувати в
дітей людські почуття до своїх батьків, дідуся, бабусі, членів сім’ї і через
них до всіх інших людей, свого народу, усього людства;
3) наявність природної теплоти любові і
сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах, що служить могутнім
фундаментом для морально-емоційного виховання дітей;
4) неперевершеність сімейного виховання за
своїм емоційним характером;
5) безперервність, тривалість і
різноманіття виховного впливу на дітей людей різної статі і віку, професійних
інтересів, життєвого досвіду і людських цінностей;
6) виконання ролі споконвічної (вихідної)
ланки в процесі виховання;
7) можливість глибокого і систематичного
практичного вивчення й врахування індивідуальності дитини;
8) відкритість виховного процесу в сім’ї
на відміну від подібного процесу в навчальних закладах;
9) неформальність процесу виховання в
сім’ї, заснованого на позитивних традиціях роду, сімейних традиціях, звичаях,
звичках, вдачах, укладі життя;
10) можливість сприятливої сім’ї, як
виховного колективу виконувати роль організуючого "центра", що
направляє на дітей усі виховні впливи, засоби і сили;
В
основі якостей особистості завжди лежало ставлення людини до іншого, до
суспільства. Але щоб воно склалось і закріпилось, ставлення повинно довго
функціонувати, і тоді воно закріпиться як якість особистості. Для цього
потрібне спілкування, воно дає можливість одержати та пережити більш широкий
досвід, засвоїти ціннісні відносини. Умовою спілкування повинні бути свобода,
рівноправність, незалежність учасників спілкування.
Структура процесу самовиховання. Модель
самовиховання особистості.
У структурному відношенні самовиховання
людини являє собою єдність трьох складових:
- пізнавальної (самопізнання);
- емоційно-оцінювальної (самоставлення);
- дієво-вольової, регулятивної
(саморегуляція).
Завершальний етап формування особистості
міцно пов'язаний із триєдиною основною метою виховання — вихованням
інтелектуальної, емоційної, вольової особистості. Однак, провідною в
самовиховуючому процесі є вольова сфера, яка забезпечує саморегуляцію
внутрішнього світу людини згідно з оточуючою дійсністю. Провідні функції волі —
забезпечення психічної саморегуляції поведінки і діяльності, керування
психічними станами, зміна діяльності в зв'язку з обставинами, зв'язок між
внутрішнім станом і середовищем — в даному випадку повністю знаходять своє
самовираження. Воля активізує особистість в зв'язку з її цілями, установками,
мотивами поведінки, завданнями практичної діяльності. Воля виступає як основний
механізм процесу самовиховання, в поєднанні з емоціями виконує в духовному
світі особистості регулятивні функції і завжди пов'язана з моральністю та
інтелектом.
Розглянемо основні складові процесу
самовиховання. Передусім зупинимося на самопізнанні як початковій ланці й
основі існування самосвідомості Через самопізнання людина приходить до певного
знання про саму себе як суб'єкта, що відрізняється від інших Це знання входить
у зміст самосвідомості як її стрижень, серцевина. З самого початку самопізнання
— процес відображувальний, похідний відносно предметного пізнання і пізнання;
інших людей. Людина пізнає себе тими самими шляхами, що й об'єктивний світ, у
неї нема іншого механізму вивчення себе. Воно проходить ті самі стадії, що й
усвідомлення об'єктивного світу, — від елементарних самовідчуттів, спочатку
чисто органічних, до самосприйняття, самоуявлення і, нарешті, поняття про себе.
На початкових стадіях усвідомлюється лише суто зовнішній, видимий бік власних
дій і вчинків. На наступних стадіях до сфери самопізнання залучається система
найрізноманітніших мотиваційних компонентів, що регулюють поведінку та
діяльність.
Актуальність: Ми хочемо бачити
Україну демократичною державою з високим рівнем життєвої позиції громадян –
усіх разом та кожного окремо. Активний громадянин сприяє розвитку нації, а це,
в свою чергу, сприяє прогресу країни, дає можливість реалізувати прагнення
стати повноправним членом європейської спільноти.
Така система особистих цінностей людини,
яка спонукає до позитивної, морально впевненої, соціально- орієнтованої
активної діяльності. Дії такої людини мають корисний вплив як на саму людину,
так і на суспільство в цілому.
Робота над даною темою дає можливість
виконати ряд завдань, прискорити вирішення актуальних проблем та реалізувати
зміст виховання, які викладені в наказі Міністерства освіти, науки, молоді та
спорту №1243 від 30.10.2011 року про «Основні орієнтири виховання 1-11 класів
загальноосвітніх навчальних закладів України».
Широкі можливості для формування активної
життєвої позиції школярів мають сучасні педагогічні інноваційні технології, що
ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та
психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до виховання.
Наші діти при досить високому рівні
теоретичних знань недостатньо підготовлені до успішного дорослого життя в
демократичному суспільстві, де цінується ініціативність, самостійність суджень
в ухваленні рішень.
В процесі своєї роботи як класного
керівника помічаєш , що перед тобою ніби сформована, на перший погляд,
особистість, але варто тільки з цими ж самими учнями потрапити в інше
середовище (поїхати на екскурсію в інше місто або на змагання в інший
навчальний заклад, то стає очевидним, що дитина не така вже і впевнена, як була
«вдома». Виникає питання: як виправити цю ситуацію? Велика роль у подоланні цих
негативних явищ належить учителю, який має замислитися не тільки над тим, як знайти
якомога більше інформації і подати її в цікавій, доступній формі, а й над тим,
як максимально наблизити виховний процес до життєвих реалій.
Система моєї роботи будується на сучасних
педагогічних технологіях, головна мета яких – становлення та розвиток таких
важливих якостей особистості, як рефлексивність, спонтанність, критичність
мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватися та нести
відповідальність за наслідки власних дій; зробити процес виховання творчим,
особистісно зорієнтованим. Поруч із традиційними методами використовую і
новітні. Інтерактивні технології під час проведення виховних заходів через
пошук, через емоційну насиченість спонукають до праці всіх учнів.
Наукові
концепції та теорії:
Удосконалюючи свій педагогічний досвід, приділяю увагу вивченню основних теорій
педагогіки, концепцій. Вивчаю та аналізую передовий педагогічний досвід. Формую
власну концепцію з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня і класу
в цілому. Цей постійний дослідницький характер навчання і виховання сприяє
розвитку мислення в становленні особистості учня в класному колективі.
Опираючись на наукові теорії, можна моделювати ситуацію успіху або розчарування,
схвалення або покарання. Поступово я отримую модель сформованого громадянина,
здатного до швидкої адаптації в майбутньому дорослому житті і зайняти своє
місце в соціумі. Саме приймаю участь у вихованні,
адже основа виховання закладається у сімї дитини (Додаток 1, фото 1-2). Любов
до батьків, до себе, до навколишнього світу (Додаток 1, фото 8) і,
звичайно,
ж до Батьківщини. І родинне виховання в поєднанні з
вихованням у школі можна простежити на сімейних святах, де присутні чимало
однокласників (Додаток 1, фото 10-11). Виховання відбувається постійно, на
кожному етапі навчально-виховного процесу. Методи і форми обираються різні, в
залежності від тематики та рівня вихованості учнів. На початку 5 класу були
проведені батьківські збори (Додаток 4), на яких був презентований відеоролик
(Додаток 4,
«Бережіть своїх дітей») про учнів 5-А класу, щоб батьки, переглядаючи відео,
ще раз переконалися, що кожна дитина – особистість і заслуговує
на батьківську любов.
Кожен навчальний рік починається з
урочистого свята «Перший дзвоник», на якому, уже доброю традицією для деяких
учнв є національне вбрання, патріотичні флешмоби і державна мова та пісні.
(Додаток 1, фото 3-5). Обов’язковим атрибутом нового навчального року є перший
урок,
спрямований на націанально патріотичне виховання «25 років державному прапору
України», «Україна – єдина країна» (Додаток 2). Щоб
діти більше розуміли, що єдина Україна неможлива без їхньої участі, створила
відеоролик (Додаток 2, Ми і Україна – єдині», де учні на фоні
націанальної
символіки країни розуміли, що вони і Україна єдині.
Щоб більше знати про рідний край,
ми подорожуємо. Вивчаючи своє Запоріжжя, відвідали
дитячу залізницю, побували в зоопарку, тераріумі, акваріумі, ботанічному саду
(Додаток 1, фото 18-19) Познайомилися з флорою і фауною рідного краю. Відвідали
місто Дніпро (колишній Дніпропетровськ) (Додаток 1, фото 10-11), місто Донецьк
(Додаток 1, фото 12), місто Василівку та видатні Камяні могили (Додаток 1, фото
13-15). Мандруючи рідним краєм учні не тільки милуються чарівним краєвидом,
а в них формується любов до своєї землі,
свого народу, повага до його побуту, звичаїв, традицій.
Виховується любов і бережне сталення до
рідної природи – основи нашого життя. Ми, вчителі,
залучаємо дітей шанувати невмирущу спадщину українського
народу. Збагачуємо словниковий запас учнів, розвиваємо кругозір
дітей. Для підтимки бережного ставлення до природи проводяться заходи
(Додаток 1 , фото 23-24)
Громадянин України - це ти і я, це люди,
які постійно живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові
захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку і процвітання,
вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути
законослухняними, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини,
традиції, її мову, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним. Усе це виховується в учнів і на виховних
годинах, літературних конкурсах (Додаток 1, фото
16-17). Учні розповідають, про прочитані кгиги, зацікавлюють інших, роблять
ілюстрації до улюблених творів. (Додаток 7)
Урочистим було
відзначення
Дня пам’яті Небесної сотні (Додаток 1, фото 6). Учні до сліз пройнялися цим
заходом. Згадали прізвища героїв, які віддали життя за нашу Україну, запалили
свічку пам’яті, вшанували хвилиною мовчання загиблих(Додаток 3). Ще одним пам’ятним днем є
День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Додаток 1, фото 20-22).
Минулого року учні нашого класу зібрали подарунковий кошик і відвітали ветеранів.
Одному з них 93 роки, тому, на жаль, діти не
поспілкувалися з ним,
а слова подяки і привітання передали доньці.
Традиційними
є проведення Дня Захисника України (Додаток 1, фото 26) та Дня миру. (Додаток1, фото 25).
Учні самостійно виготовляють листівки з привітаннями і побажаннями миру героям
АТО, складають смаколики солдатам. Виховуються
патріотичні почуття до рідної землі, до захисників України та взаємоповага,
взаєморозуміння. Прищеплюється
інтерес до героїчного минулого держави і сьогодення, любов до Батьківщини.
Виховна година, приурочена Дню
збройних сил України (Додаток 6), сприяла поглибленню знань учнів з історії,
розвивала, почуття патріотизму, вчила поважати історію свого народу, його давні
традиції ознайомила дітей зі славним періодом козаччини; виховувала у дітей
шанобливе ставлення до власної історії, патріотичні почуття до рідної землі,
дружбу та взаємоповагу, взаєморозуміння та спонукала до наслідування кращих
козацьких рис; викликала інтерес до історії військ України, збереження народних
звичаїв, традицій, свят.
Результативність
патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші
форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління
дітей. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості до критично-творчого
мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних
світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського
самовизначення.
Очікувані результати повинні відображати
здатність вихованців:
- розуміти
свої права, свободи, обов’язки;
- поняття
громадянської життєвої позиції;
- мати
почуття патріотизму, національної свідомості, розвинуту правосвідомість,
культуру міжетнічних відносин;
- дотримуватись
конституційно-правових норм, своїх прав, обов’язків, свобод, готовність до
захисту інтересів Батьківщини.
Результативність: Протягом п’яти
років проводився моніторинг рівня вихованості (Додаток 5). За напрямком
«Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави» помітно зростає
рівень вихованості протягом терміну проведення моніторингу. Пояснюється це тим,
що за ці роки акцент припадає саме на патріотичне виховання у
навчально-виховному процесі, а також і в державі в цілому.
За напрямком «Ціннісне ставлення до людей» рівень розуміння учнями з теми покращився.
Ціннісне ставлення до природи в учнів 9-А класу трохи знизилося,
бо учні із дорослішанням почали себе оцінювати дещо критичніше. Рівень
вихованості за напрямком «Ціннісного ставлення до мистецтва» у 5 класі
знаходився на рівні нижче середнього, бо учні мало цікавляться
мистецтвом, не відвідують театри, виставки. Вся зацікавленість мистецтвом
закінчується конмп’ютерними іграми і «зависанням» у
соціальних мережах. Помітивши цю проблему, я мотивувала
учнів до розвитку естетичних смаків шляхом: відвідування шкільного театру, Запорізької обласної філармонії,
Театру молоді. Спланувала і провела ряд виховних заходів у цьому напрямку.
Розвиток
технологій несе за собою спад ціннісного ставлення до праці. Учні
мало приділяють уваги фізичній праці. Працьовитість прищеплюється у
сім’ї.
Батьки не завантажують дітей роботою, справами. А з віком учні і до
доручень відносяться вибірково. Ціннісне ставлення до себе з віком стає нижчим.
Це зумовлено тим, що учні стали розуміти поняття ціннісного
ставлення до себе. Звісно, і здоров’я дітей
потребує особливої уваги.
Досліджуючи результати моніторингу мною проводиться
велика робота для покращення рівня вихованості учнів класу.
Проводення диспутів, виховних годин, годин спілкування, квестів, тренінгів, роботи
з батьками, батьківським комітетом дають свої позитивні результати. Вирішуються
різні питання стосовно підвищення рівня досягнення учнів та рівня вихованості
учнів
за основними орієнтирами. За перемогу та участь у різних конкурсах, акціях та
позаурочних заходах учні класу отримують заохочення у вигляді грамот, подяк
(Додаток 8) та
солодких подарунків.
За активну участь і співпрацю з класним керівником
батьки щороку отримують подяки і грамоти. Більшість
заходів, що проводяться під час навчально-виховного процесу я висвітлюю на
своєму блозі [8]. Учні, батьки та вчителі-колеги можуть переглянути блог і,
напевно, кожен із них візьме щось корисне чи цікаве (фото, відео, розробки
заходів чи ідеї) для творчого польоту.
Висновки: Отже, як бачимо,
класний керівник – це педагог, який сприяє підвищенню ефективності
навчально-виховного процесу, виконуючи організаторську, соціальну, виховну й
діагностичну функцію як в учнівському колективі, так і в роботі з учителями, що
працюють у класі, з батьками школярів.
Багатоаспектність діяльності класного керівника вимагає
від мене низки позитивних людських якостей, професійно-педагогічної
майстерності, особливого інтересу до життя, що забезпечує різнобічність
діяльності: вивчення особистості школяра, формування духовної, моральної,
естетичної, правової, екологічної, економічної культури учнів, відповідального
ставлення до навчання, створення умов для фізичного розвитку, виявлення
здібностей, інтересів, талантів дітей.
Виходячи
з цього, видно, що основна ідея полягає у мотивації
громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як
сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян України.
Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою
державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення
та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших
пріоритетів молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою
частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і
цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з
формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до
України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.
Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні,
організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем компетентності,
тобто охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя:
соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на
освіту, культуру, історію, державу, право.
Бібліографія
1. Виховання моральності підростаючого покоління:
Науково-метод. посіб. К.І. Чорна та ін.: За ред. К.І. Чорної – К.: Богдана,
2005, 288 с.
2. Ворожейкіна
О.М. Щоб життя у класі було цікавим. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 223 с.
3. Лозова
В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посіб. – Х.: «ОВС»,
2002. – 198 с.
4. Омельченко
Л.П. Настільна книга класного керівника. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 288
с.
5. Синиця
І.О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К.:1981. –
22
с.
6. Сухомлинський
В.О. Батьківська педагогіка. –К.; 1978.
7. Тараненко
О. Діагностика виховної роботи в класі / О. Тараненко/ Воспитание школьников –
2004. №7, с. 2-5.
Немає коментарів:
Дописати коментар